СТУДЕНТСЬКА ДРУЖБА

Ф. Наконечний.

                 ----------------------------------

Піввіку пройшло, наша юність минула…

Студентські роки – час весни, пік краси…

Й та дружба міцна досі нас не забула,

Теплом зігріва  і в  холодні часи.

Листва календарна невпинно шурхоче-

Вона обліта , мов те листя берез,

Коли,  пожовтіле,  ще втриматись хоче,

Хоч дощик осінній  вже сипле з небес.

Життя рознесло нас,  немов вітер те листя,

Довгі кілометри роз’єднують нас…

Та  дружба  ця гріє в пургу і ненастя,

Її не загасить негода, ні час.

Дзвінок телефонний – душа стрепенеться:

-Привіт, друже Федька, давно щось не чув…

-Спасибі, друг Колька, в житті все минеться,

Лиш дружба не в’яне, хоч де б ти не був.

-Щось Пашки не чутно…Як Зойка, Васятка?

Пішов від нас Вовка, вже й Борьки нема…

Земля хай  їм пухом…А ми складем долі

Подяку велику, що нас ще трима.

Тож знову згадаєм роки ті чудові,

Тривогу від сесій і радість буття,

Пісні під гітару  в часи світанкові…

Ця пам’ять не згасне все наше життя!

                                   10.08.2011 року