Від землі і плуга

   Історія мого села Немовичі, що розкинулося поблизу районних Сарнів, така ж гірка і безрадісна, як і інших поліських поселень, які пережили не одних  чужинців і загарбників, що панували на цих болотистих , з безліччю синьооких озер, землях. По різному складалися їх родоводи і долі.Про деякі села в історичній літературі залишився письмовий слід, а про інші є лише припущення, що в більшості овіяні легендами, а у деяких немає жодних відомостей.
    Не знаю, чи в світовій історії вироблено якусь методику, від якого часу ведеться відлік появи того чи іншого населеного пункту, міста чи села. Мені здається, що такої методики не існує. Тому й визначають вік поселення по різному. Звісно добре, коли є якась згадка про поселення в архівних документах. Але з іншого боку, це ще зовсім не означає, що воно саме тоді з"явилося. Адже могло виростати з вулички у декілька хатинок, хутора з пари обійсть протягом довгого часу, поки виростало в помітний населений пункт.
   Від незнання того чи іншого джерела, звісно, якщо воно існує, часто можна зустріти різні дати першої згадки. Так сталося, коли я шукав, хто ж сказав перше слово про існування Немович, або хоч про його першу згадку.  І саме тут виникли найбільші труднощі.
    За багато століть землі сучасного Полісся належали до різних держав і документів про заснування збереглося дуже мало і то лише в деяких королівських або князівських дарчих грамотах. Але й ті скупі відомості в грамотах зберігаються в столицях тих держав, які володарювали на Поліссі. І писалися вони здебільшого чужою мовою. І не завжди можна доступитися до таких документів.
   Не випадково перші згадки про наші поліські села подавали польські краєзнавці, що вивчали історію своєї країни.Уперше село згадується у польських хроніках 1437 року, як Німовичи. Але в іншому польському джерелі у праці "Падлєс"є"/Варшава 1932 рік/ констатовано, що переважна більшість поліських сіл вздовж берегів Случі виникла на початку , всередині і в другій половині
ХІУ століття, а що було тут раніше відомостей знайти не вдалося. Що ж до Немович, то воно за даними полського історика Ю. Крашевського виникло на початку ХІУ ст. і згадується у 1437 році разом із Степанню,Дубровицею і Тутовичами,... як великі історичні поселення Надслучансько- Горинського басейну.
   Змалку я прагну дізнатися побільше про свій рід, про своїх предків. Але мені не пощастило, бо мої рідні дідусі і бабусі не читали мені казок, не брали мене на руки, не садовили на коліна. Бо так склалося їхнє життя.Вони не залишили по собі жодних документальних матеріалів, не збереглося їхніх жодних писемних спогадів.
   Мовознавці твердять, що наше прізвище Савчин чисто українського походження. Я з цим не зовсім погоджуюся. Адже воно поширене не лише на Поліссі і в Галичині. а й на Закарпатті, де є цілі села з такими прізвищами.Тут переконані, що таке прізвище походить від прізвиська Сава. Звідси й прізвище - Савчин.
    Мій прадід Степан Савчин, як розповідали старожили,був простим селянином, ощадливим і дещо дивним господарем.До сих пір в селі згадують, про зроблену ним для себе труну, яку обклеїв  царськими грішми. А у всьому іншому нічим особливим не вирізнявся серед немовичан, жив як і всі поліщуки у ветхій солом"яній хатці. Знаю, що мав сина Олексія, який пізніше в роки німецької окупації стане Головою села і буде розстріляний у Рівненській тюрмі. Ось, це і все, що зміг дізнатися про свого прадіда. Ніхто з рідних не міг навіть пригадати, як його звали по батькові. Цікаво де зберігаються ті церковні книги, у яких робилися записи щодо народження наших пращурів?
Мої батьки, як кажуть, від землі і плуга, суто селянські діти - в усіх характерних проявах, одержаних генетично у спадок. З погляду сьогодення визнаю, що вони належали до категорії середняків. Такого селянина характеризувала наполегливість і постійна, тяжка монотонна праця в колгоспі і на свєму обійсті, забезпечення своєї сім"ї всім необхідним на рік. Це дозволяло таким господарям сміливо дивитися в майбутнє, виховувати своїх дітей в любові до праці, до навчання і грамоти, збереження  родинних звичаїв і обрядів...