Звісно, не випадково перші згадки про наші поліські села подавали польські краєзнавці, що вивчали своєї країни. Вперше село згадується у польських хроніках 1437 року, як Німовичи. Але в іншому польському джерелі у праці “Падлєс”є”/Варшава 1932 рік/ констатовано, що переважна більшість поліських сіл вздовж берегів Случі виникла на початку , всередині і в другій половині ХІІІ століття, а що було тут раніше відомостей знайти не вдалося. Ю. Крашевський стверджує: село виникло на початку ХІІІ ст. і згадується під 1293 роком разом із Степанню, Дубровицею і Тутовичами,… як великі історичні поселення Надслучансько- Горинського басейну...
Натисни тут – читати далі

Весною
1943 р. гітлерівці прискорили вивезення молоді на роботу до Німеччини, а
коли кандидати почали масово ховатись, «доброчинність» набору доручено
було українській поліції, яка досконало знала місцевість. Поліція у
Здолбунові відмовилась виконувати накази, і німці її роззброїли. 12 осіб
розстріляли, решту вивезли до рейху. Інші постерунки втекли зі зброєю у
руках. Стало зрозуміло, що німці роззброюють усіх, і поліція пішла до
лісу. Завдяки цьому УПА отримала 5 тисяч озброєних повстанців. У липні
командування воїнами УПА перехопили бандерівці.
Ще за радянських часів мені батько розповідав, що Василь Боровець появився у нашому селі Немовичах, що поблизу Сарнів, на початку літа 1941 року. Нібито його скинули неподалік села на парашуті німці. Бачили селяни, які коней вночі доглядали, як з літака парашут опускався, потім в зарослях його знайшли… А вранці якийсь агроном в селі появився.