ВЕСНА НА ПОЛІССІ /зредагована/

        ВЕСНА НА ПОЛІССІ

                  (О.М.Савчин, зредаговано  Ф. Й. Наконечним )

Зійшов місяць над ланами,

Тиша шепче над хатами…

Все кругом  весною дише,

Ніч дитя своє колише.

Світить місяць, наче сонце,

Заглядає у віконце…

 В хмарці вмився, освіжився,

 Й знов на небі появився.

А небесні ті простори

Заселили зірки й зорі.

Яскравіш – одна іскриться,

То Велика Ведмедиця.

За собою веде вряд

Ще й маленьких ведмежат.

Забагрів зорею брід,

Пломеніє сонцем  Схід…

Дивним сяйвом і промінням –

Вийшов день з того горіння.

І пташня на допомогу

Співом мостить дню дорогу,

Квіти килимом зіллються-

Аромати в душу льються.

Серед лугу річка грає,

Мов кришталь, хвиля палає,

Її берег обнімає,

В шлях далекий направляє.

Що за диво ця краса?!

Чи це сон, чи чудеса?

Скільки тут краси земної!

Не знайдеш ніде такої,

Й за морями не шукай.

Україна – це мй край!

                                 14.04.2012 року