Рівненський бункер, який розташовано у самісінькому серці міста просто за парканом Обласного краєзнавчого музею, оповитий імлою таємниць. Хто і коли його збудував? Чи лежать там досі скарби Третього Рейху? Можливо, саме там перебуває славнозвісна «бурштинова кімната»? І найцікавіше, кому тепер дістанеться бункер?
ДЕ ЗАХОВАНІ СКАРБИ?
Місцеві історики та мисливці за старовиною переповідають чимало легенд про цю будівлю. Кажуть, одразу після утворення на окупованій німцями території рейхкомісаріату «Україна» з центром у Рівному почали споруджувати бункер для гауляйтера Еріха Коха. Він складався із надземного і підземного ярусу, в якому буцімто були численні ходи. Так воно чи ні, нині запевняти складно. Адже доступ є тільки до верхнього ярусу бункера, а вхід на нижній рівень замуровано. Кажуть, коли німці відступали 1944-го, бункер було зумисно затоплено. І що нібито після цього його лише один раз обстежували радянські військові водолази. Саме ця недоступна для дослідників підземна частина бункера й зібрала довколо себе безліч легенд.
Найбільш оптимістично налаштовані шукачі скарбів переконані, що бункер був збудований як схованка для награбованих нацистами цінностей. А не так давно, посилаючись на передрук статті із польської газети, деякі сміливці запевняли, що знають напевне, куди саме поділася викрадена німцями «бурштинова кімната». І тільки уявіть собі, за цією гіпотезою, скарб може перебувати саме у рівненському бункері! Хоча віриться у це мало, адже за свідченнями самого Коха, «бурштинову кімнату» ще в січні 1942-го було перевезено до Кенігсберга, а після цього її сліди було втрачено.
ЗАНЕДБАНИЙ І БЕЗГОСПНИЙ
Нині споруда, яку в народі величають бункером Еріка Коха, залишається грудою бетону посеред Рівного. Її долівка вже рясно поросла травою та чагарником, на прибудові – металеві двері і клямка, повітроводи, розташовані за кілька метрів від бункера, слугують полотном для місцевих «художників». Обходимо споруду по периметру – нікого. Лише кропива, яка виросла вже до пояса, розповідає, що тут уже давненько нікого не було. Поряд із бункером – згарище і гори розбитої цегли від зруйнованих будівель. За кілька метрів розташовано житловий будинок, а поміж ним та бункером – гаражі. Біля дверей шпортається чоловік. Як виявилося, він мешкає у сусідньому домі.
– З’явилися у бункера орендарі, схотіли його добудувати, уже й дашок над входом прилаштували, – розповідає чоловік. – Та, на щастя, цього їм зробити не дозволили. А біля бункера вже давно нікого не видно, і ніхто нічого тут не робить. Самі бачите, все споришем позаростало.
– Роботи жодні у бункері не проводяться, – пояснюють в Управлінні комунальною власністю Рівненської міськради, – оскільки договір з орендарем було нещодавно розірвано. Фірма заборгувала місту орендну плату, і з цього приводу триває судовий процес. Якою буде подальша доля бункера – наразі невідомо.
НЕ ПАМ’ЯТКА І НЕ ЕРІХА КОХА?
Найбільше дивує те, чому такий привабливий з туристичної точки зору об’єкт, розташований до того ж у центрі міста, залишається занедбаним? Як запевняють в обласному Управлінні культури і туризму, бункер фактично не визнаний ні історичною, ні культурною пам’яткою. Тому вкладати в нього якісь кошти влада, очевидно, не зацікавлена.
– Я колись виступав з ініціативою створити в бункері музей, – розповідає директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига. – Але тоді мене не підтримали. Головна причина вкрай банальна – одвічний брак коштів. Зрештою, і про сам бункер немає жодних документів: хто його будував, як, для кого. Усе решта – лише здогади, а не факти. Хочете їх перевірити – вирушайте в німецькі архіви, хіба там розшукаєте якісь документи про рівненський бункер.
Попри те, що історики переконані, що в бункері жодних скарбів немає, не вкладається в голові, чому влада оминає увагою цей об’єкт? Адже він міг би стати туристичною родзинкою міста. Зокрема, у його стінах можна було б облаштувати музей чи експозицію на воєнну тематику. Завше серед молодіжних громадських організацій є ентузіасти, готові попрацювати задля такої благородної справи. А з іншого, суто прагматичного боку, будівля має передовсім вигідне місце розташування. Й організувати у Рівному колоритне кафе на кшталт львівської «Криївки» не завадило б. Якою буде подальша доля бункера і чи дістанеться він справжньому господарнику, вирішувати містянам. Нам же залишаються здогади та легенди про скарби Третього Рейху...
Інна СЕМЕНЮК, м. Рівне
Немає коментарів:
Дописати коментар