10 жовтня, у четвер о 7-й годині 40 хвилин до
чергової частини Камінь-Каширського райвідділу міліції зателефонував
30-річний лучанин і повідомив, що близько 5-ї години ранку в полі, за
вісім кілометрів від села Скулин Ковельського району, впав легкий
транспортний літак Ан-2. На місце пригоди відразу ж виїхали бригади
«швидкої допомоги», пожежні, слідчо–оперативні групи УМВС, керівники
всіх місцевих силових структур.За офіційною інформацією, Ан-2 не долетів до аеродрому, що належить сільськогосподарському кооперативу «Світанок», чомусь кружляв над ним, і почав приземлятися на поле — за вісімсот метрів від летовища потрапив шасі у дренажну канаву, хоч, за іншою версією, зачепив крилом меліоративний канал, після цього розколовся навпіл. Основний удар прийшовся на кабіну, від чого загинули двоє людей, які там перебували, — ковельчанин Михайло Р. та пілот, за показами свідків — житель Одеси. Двигун від сильного удару викинуло на кілька десятків метрів від залишків літака. Загоряння не сталося. Стрілки годинника у кабіні після катастрофи показували 4.40. Ймовірно, це можна вважати часом, коли сталася трагедія. Хоча є інші свідчення.
Появу журналістів працівники міліції зустріли «у штики», категорично забороняючи нам фотографувати місце авіакатастрофи навіть з відстані кількасот метрів. А тим часом еменесівці під керівництвом свого обласного начальника генерала Володимира Грушовінчука вивантажували із розбитого літака якісь коробки. І цього «добра» ми бачили здалеку величезну кількість. З достовірних джерел згодом стало відомо, що Ан-2 був «запакований» контрабандними цигарками білоруського виробництва. Хто знаходився ближче, каже, що земля навколо повітряного судна була всіяна тим тютюном.
До речі, на одному волинському інтернет–сайті, з посиланням на власні джерела, з’явилося повідомлення, що у літака можна ідентифікувати лише хвіст машини. Але це не відповідає дійсності. На свіжофарбованому темно–синьому борту добре видно жовті літери номера — UR-54853. Неймовірним можна вважати факт, що 7 лютого 2013 року біля села Княжин Чуднівського району Житомирської області серед білого дня зазнав катастрофи Ан-2… з таким самим бортовим номером. Літак, що здійснював переліт із Рівного до Полтави, належав авіакомпанії «Полтава–Аеро». При проходженні крізь туман пілот, який летів один, втратив орієнтацію та допустив зіткнення із землею. На щастя, він залишився живим, але літак ремонту вже не підлягав. То звідкіля ж взявся його «скулинський» двійник?
За кількасот метрів фототехніка «дістала» доказ: на знівечених рештках літака через шар свіжої фарби проступав номер — SP-AOU. Думаю, для волинських борців із злочинністю буде цікавою та корисною інформація, яку вдалося оперативно здобути: 25-26 травня 2013 року на летовищі Рудніки Ченстоховського аероклубу (Республіка Польща) відбулися торги легких літаків. Виглядає так, що хтось купив виставлений на продаж Ан-2 з бортовим номером SP-AOU (вартість подібного апарата у нас співвідносна із вартістю китайського позашляховика), хтось інший — його нелегально «перегнав» до України, перефарбував у темний — нічний — колір, при цьому наніс на борт фальшивий номер, що належав розбитому на Житомирщині літаку. Для контрабандистів — все гаразд! Тільки от неув’язка виходить: у літака із Полтави серійний номер — 1Г18460, а у його «двійника» із Ченстохови — 1Г15947. До речі, зафарбований номер SP-AОU легко читається і на вертикальному оперенні — на кілі та кермі напряму. Що на це скажуть криміналісти, до яких нас ні на крок не підпускала міліція?
Сільські жінки, яких ми підвозили дорогою, повідали, що цей «кукурузник» з’явився на їхньому аеродромі ще два місяці тому. Звідки прилетів і хто його власники, а хто пілоти — місцеві жителі не знають й понині. Селяни влітку не раз навіть ходили фотографуватися до літака. Летовище — це майже 400 метрів асфальтованої смуги для хімавіації, що у радянський період «кропила» колгоспні поля для підняття врожайності. Давно уже минули ті часи, землю розпаювали, але аеродром лишився. Для перевезення контрабанди? За неофіційними даними, повітряний «нелегал» повертався із сусідньої Білорусі. Нібито злетів напередодні о 22–й годині.
— Це дуже зручний транспорт для багатих контрабандистів, бо такий літак на висоті 30 метрів над землею залишається непоміченим для радарів протиповітряної оборони, — вважає мій давній знайомий Олег, якому довелося служити і цивільним пілотом, і старшим офіцером-оперативником спецпідрозділу по боротьбі із організованою злочинністю.
Про те, що на аеродромі уже два місяці «дислокується» Ан-2, знав і дільничний інспектор міліції. Скулинський сільський голова Петро Рудень йому особисто про це повідомив. Міліціонеру поцікавитися б цим фактом, документами на машину… Подейкують, що люди, які поралися біля літака, ніяк не могли підняти його в небо через якісь несправності у моторі. А напередодні трагедії у селах Скулині і Стеблях Скулинської сільської ради було престольне свято Іоанна Богослова.
— Хлопці, які зі сторони нашого села тут неподалік рибалили, чули, як вночі гудів літак, — розповідає сільський голова Петро Рудень. — Ну, думали, вже полетів. А о 3-й годині під лісом так бухнуло, що чути було по всій окрузі. Там стоянка для літака, а там — злітна смуга, яка вночі підсвічувалася спеціальними стрічками–вогниками, показуючи пілоту дорогу. І такі стрічки лежали на полі через кожні десять–двадцять метрів. Такого тут ще ніколи не було!
«Небесним тихоходом» називали знаменитий У-2, який за роки Другої світової війни перевтілився з учбової машини у нічний бомбардувальник. Цими машинами героїчні жінки–авіатори під покровом темряви бомбили німецькі позиції. Сучасні волинські контрабандисти теж «освоїли» нічне небо, тільки для «комерційних» польотів, які дуже вже нагадують «повітряні мости» колумбійських наркокартелів.
Вранці на злітній смузі експерти–криміналісти розглядали портативний генератор, під’єднаний до ламп освітлення «рульожки». А на узбіччі дороги, яка веде від аеродрому на Скулин, інспектори ДАІ описували «Мерседес» із «блатними» номерами, що «вискочив» на великий швидкості в поле і, втративши керування, розбився у канаві. Цей факт може свідчити про те, що в сумній історії фігурує третя особа. У загиблих контрабандистів міг бути спільник, який, побачивши нещасний випадок, подзвонив у міліцію. Коли ми поверталися на Ковель, тут вже стояв наряд ДАІ, який ближче до місця аварії нікого не пропускав. А серед тих, хто хутко приїхав подивитися на пригоду, чомусь були і депутат Ковельської міської ради, і колишній правоохоронець, і прикордонник…
Розслідування за фактом авіакатастрофи, яка забрала людські життя, проводить Волинська транспортна прокуратура. Фахівці мають дослідити прилади та «чорну скриньку». Прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері обласної прокуратури Олег Лісовецький каже, що на сьогодні розглядаються дві версії катастрофи: несправність двигуна та непрофесійні дії пілота. Цікаво, чи дізнається від правоохоронців громадськість, кому належав цей літак і що й куди він перевозив серед ночі?
Немає коментарів:
Дописати коментар