Пролежавши в землі понад півстоліття, один зі схованих у роки війни дзвонів знову радує прихожан церкви Різдва Богородиці в селі Бережниця Дубровицького району. Однак, як кажуть селяни, здається, дзвонить він якось тужливо, немов чекає, що скоро знайдуть його дзвона-брата, разом з яким він кликав до молитви вірян ще з 1901 року.
Місцевий священик отець Микола Прокопчук розповідає, що в церковних переказах не залишилося відомостей, хто і коли вилив ці дзвони. Але, враховуючи столітню історію місцевої церкви, можна припустити, що в Бережниці вони з 1901 року. Також, каже, не можна не захоплюватися красою цих дзвонів та титанічною працею майстрів, техніці котрих дивуються навіть сучасні спеціалісти цієї справи. Як розповідає отець Микола, той дзвін, який відкопали, важить понад 100 кілограмів, а той, що ще не віднайдений, за переказами старших людей, має бути вдвічі, а то й втричі більший.
Для віруючих селян знайти ці дзвони було справою принциповою, бо вони є свідченням православної віри в Бережниці. Адже тут колись були не лише православна церква, а й костел, синагога та чотири єврейських молитовних будинки. Тепер залишилася тільки церква Різдва Богородиці, котра в 2009 році відзначила своє століття і протягом усього цього часу скликала до молитви віруючих, не припиняючи діяти навіть у роки гоніння на віру з боку атеїстичної влади.
Взагалі цей храм має досить цікаву та багату історію, адже його стіни пам’ятають чи не кожного з прихожан, котрі молилися тут протягом ста років. Збереглися і метрики, і давні образи, котрі дарували віруючі, не забули бережничани й імена малярів, котрі оздоблювали цю церкву. Однак ніхто не полишав мрію – знайти стародавні церковні дзвони, котрі люди закопали ще у Другу світову війну, ховаючи від німців. Хтозна, що фашисти могли з ними зробити. Якщо в інших церквах зривали дзвони і переплавляли на зброю, то в Бережниці вони могли добряче поживитися, адже у сплаві цих дзвонів разом з бронзою була навіть частка срібла. Керуючись добрими намірами, селяни сховали дзвони, але за період війни і повоєнні роки змінилися і межі села, і ландшафт, і місцевість, тож люди знайти їх уже не могли.
Щоб віднайти святиню, не раз приїжджали в село люди з металошукачами, однак марно. Багато хто знаходив навіть золоті монети, адже Бережниця колись була єврейським містечком, давні предмети домашнього вжитку, але головна реліквія «ховалася» від шукачів.
І лише цього року в вересні рівнянин Олександр Кушнірук таки знайшов місце, де лежав один із дзвонів, - якраз на подвір’ї церкви, біля огорожі. Тоді настоятель храму протоієрей Микола Прокопчук освятив його і поставив біля престолу у вівтарі. Потім у жовтні дзвін помістили на дзвінницю і він знову згадав свою службу -і на кожне свято кличе вірян на службу Божу.
• Анна Легка
Немає коментарів:
Дописати коментар