Престольний празник в нашому селі

27 жовтня за народним календарем День святої Параскеви.

Престольний празник в нашому селі.

Якщо в цей день погода нестійка: «сиро, грязно  надворі, то до сухого снігу,
до справжньої зими, залишається 4тижні».

Хоча в цей день й не буває сухо  .

Перша церква була збудована у 1721 році, але не  збереглася.  У 1881 році знову збудували церкву, яка діє і по даний час.  Крім церкви у селі діяв римо-католицький костел.  Поряд було католицьке кладовище.  Православне кладовище знаходилось за церквою, внизу.

Нова церква була збудована на пожертвування селян і священика Василя Петровича Боровського.Псаломщиком був Аристарх Федорович Левицьки (з 1858року), 
пономарем – Іван Васильович Якимович (з 1843 р.).В П. Боровським – з 1868 року.
 Вперше відправа у церкві відбулась на свято Преподобної Параскеви Сербської. 
Тому і престольний Празник у Немовичах відмічається на це  свято.

 За свідченням Боровика Олексія Хомича (1902р.н.) заклав її місцевий єврей 
(брат коваля Лейби), кузня якого стояла на Вигоні – зараз будинок
 Ковпака Івана Васильовича./Розвилка вулиці Радянської/ 
Пізніше цей майстер зірвався з дзвіниці і загинув. 
Саму ж церкву будували росіяни.

Згодом  священиком був Дубинський Василь. 
Церковним хором керував Шостацький. 
Хор співав слов’янською мовою, а на Великдень – українською.

Отож хто ж така Параскева Сербська?

Образ великомучениці Параскеви був особливо близький і дорогий віруючим в роки жорстоких випробувань, допомагаючи пережити тяжкий монголо-татарський полон.

Прийнявши в кінці 14 століття за ініціативою Московського митрополита Кипріяна новий Єрусалимський статут, Церква дала можливість руській душі вилити у високому богослужбовому творчості всю накопичену любов до Бога і Його святих.Крах Візантії, падіння Константинополя, захоплення турками Сербії та Болгарії руські переживали як свою особисту трагедію.Отож святитель Кипріан ввів в Церковний календар поряд з грецькими і руськими святими, святих Болгарії та Сербії. Зримому зовнішньому приниженню Православ’я він протиставив сонм святих торжествуючої Небесної Церкви.

Так поряд з великомучениці Параскеви встала її тезка, сербська свята 11 століття, преподобна Параскева Петко, яка прославилася серед південних слов’ян своїми аскетичними подвигами і суворою отшельнической життям. Образ Параскеви Іконійської, традиційно поширений в північних областях Русі, насамперед у Новгороді і Пскові, з’єднавшись з образом Параскеви Сербської, стає улюбленим образом усієї країни.

Розширюючись і заглиблюючись він вбирає в себе до 17 століття образи вже чотирьох святих, що носять ім’я Параскеви. До Параскеви Іконійської та Сербської приєднується свята Параскева апостольського століття, яка прийняла однією з перших мученицький вінець.

Так чотири святі дружини, чотири шляхи жіночого служіння з’єднуються в єдиний образ Параскеви, іменованої П’ятницею, зводячи його на граничну висоту узагальнення. У цей час з’являються виносні богородичні ікони, на зворотному боці яких пишеться образ святої Параскеви. При цьому Богоматір уособлює собою Церкву Христову, а Параскева П’ятниця її хресний шлях у світі.

По всій Волині Великій, на нескінченних її теренах, особливо на роздоріжжі доріг, зводяться каплиці на честь улюбленої святий, які ніколи не були порожніми. Їй молилися мандрівники і мандрівники, до неї зверталися купці, почитавшие святу Параскеву помічницею в торговельних справах; селяни, які бачили в ній свою годувальницю, жінки- охоронницею сім’ї та дітей.

У народі Параскеву називали »святою бабою». Вважалося, що вона допомагає молодим дівчатам зберегти себе в чистоті до заміжжя,  а матерям допомагає у вихованні дітей. Дівчата, якімріяли про заміжжя, зверталися до Параскеві з такою молитвою: »Матінка Парасковея, віддай  заміж  швидше».

Свята великомучениця Параскева взагалі користувалася на Волині  особливою популярністю. Волинські селянки молилися святій Параскеви, просячи послати щедрий урожай. У цей день на Волині  прийнято поминати своїх померлих батьків. У ніч з п’ятниці на суботу в кожному будинку готували частування для покійних. Селяни пекли млинці, різали свиней і варили борщ з салом…

Параскева вважається жіночою  святою, їх заступницею і покровителькою жіночих зимових робіт, особливо пряжі.

«Якщо грязь велика, кінське копито заливається водою, то випавший сніг відразу встановлює зимовий шлях».