У сільській їдальні 40-річна весільна розпорядниця-хазяйка шинкує десяту головку капусти. На завтра вона має приготовити 10 видів салатів. Будуть шахтувати їх уночі, щоб до столу не скисли. Бо нема нічого гіршого, як отравитися на весіллі. Хоча й про такі свадьби довго говорять в селі.
У холодильнику вже складені ковбаси й копчене м’ясо, які привезли батьки наречених. Поряд у морозильну камеру сестра молодої ,Люда пакує розкладені по пакетах тисячу пельменів і півтисясі котлєт, та ще й півсвині “відбірного м”яса на всякі інші “витребеньки”…
Головне, щоб на столах було побільше м’яса. Салати й голубці – то жіночі страви. А як посходяться мужики, а закуски не буде – то трудно. Швидко всю горілку вип’ють і додому повтікають. На трьох чоловік треба розраховувать по літрі горілки й вина та дві літри води. На весіллі буде десь з чверть тисячі гостей.
Ось в зал заходять нервні молодята. Просять працівників їдальні інакше розставити столи. До цього вже всі звикли, що наречені завжди нєрвні. Отож в столовій безвідмовно роблять , як вони хотять. Бо хто платить гроші, той замовляє музику. Вже так повелося; за весілля молоді мусять мінімум тричі посваритися. Так кажуть , чим більше сваряться на весіллі, тим краще житимуть. Отож всяке буває ,навіть б”ються деякі : нєвєста букетом роз жениху обличчя поколола, бо той напився, як свиня. Іншим разом свати в кінці свадьби продукти не поділили. Було, що наречена свекруху так вгріла, що та аж під столи полетіла. Та постійно їй зикала, що не так стоїть, танцює та цілується з її сином.
Ось і день весіля. Поліщучка 22-річна Ольга стоїть на подвір’ї свого будинку, чекає таксі бо їде в перукарню. Сьогодні Ольга вінчається із Володею, 24 роки. Таксі запізнюється на півгодини.
– Тату, а якщо воно не приїде? – питає Ольга.
– Не переживай, я сам тебе відвезу на своєму “Опелі”.
Але біля річки вже сигналить таксі…
Батьки тим часом дружно вантажать калачами і різними наїдками прицеп трактора.
Через дві години повернулася Оля. Дві дружки туго затягують нареченій пояс.
– Дівчата, попустіть трохи, бо дихати не зможу. А ще в церкві годину стояти, – просить Ольга. – Ніколи не думала, що Володя стане моїм чоловіком. На Новий Рік освідчився. Перед тим прийшов до мого тата на роботу, спитав, чи він не проти. Батько сказав: аби мене назад не повертав.
Полудень. Розписуються у сільському клубі під “Обручальноє кольцо…Родичі й гості дарують квіти… Щойно наречені виходять з клубу, починається злива.
– Ховайтеся не сідайте в машини, трохи перечекаємо й поїдемо, – каже хрещений. – То добре, що дощ пішов. До багатства.
Mercedes’ом і Renault їдуть до церкви центральною вулицею. Дорогою, за прикметами, оминають мости й кладовища.
У церкві священик просить молодих обмінятися обручками. В Ольги безіменний палець правої руки синій і спухлий. Учора, дуріючи з Володею, промахнулася і вдарила об двері. Каблучка не налазить.
– Гріхи не пускають, – жартує панотець. Проводить молодих до вівтаря. – Чекаю вас через рік на хрестинах…
За весілля молоді сваряться тричі. Спочатку через фотосесію – молодий не хоче усміхатися. Потім під час першого танцю Володя наступає Ользі на плаття. І коли треба було шампанським мити тещі ноги – наречений сердиться: Задовбали вже мене ваші традиції”.
Немає коментарів:
Дописати коментар