Немовицькі поліщуки.
Прочитавши записки Михаіла Чистякова, я був приємно здивований, наскільки точно і влучно розповідає про тогочасний побут поліщуків цей росіянин. З його цікавими характеристиками не завадить ознайомитись й зараз.
“Славний то народ поліщуки. За зовнішністю вони вони різко відрізняються від росіян і білорусів. Вони завжди енергійні, росту вони взагалі не високого, але дуже добре складені, міцні, широкоплечі, в рухах неквапливі і поважні: українки вирізняються чудовою вродою, жвавістю і веселістю, але ця жвавість ніколи не переходить у нескромність. Характером ці полісяни твердого до завзятості, до фанатизму; разом з тим, він нескоро за щось візьметься, але вже що затіє, до того йде неухильно. Послуги і образи не забуває до могили і часто, помираючи, дітям своїм заповідає свою любов і помсту. У мові і манерах поліщука немає нічого підлесливого, рабського: він не любить розсипатися у ввічливості; навпаки в ньому є якась недбалість і необтесаність, але в ньому немає зухвалості, ні бажань стати рівним з людиною, яку він вважає вищою за себе станом і освітою. Коротше кажучи, він шанобливий з почуття своєї гідності, так само, як і з бажання щоб і до нього зверталися також, якщо не шанобливо, то принаймні не образливо.
Ці українські селяни звертаються одне до одного ввічливо і шанобливо: на ви, милости просимо, завітайте, не ображайтесь… Такі вирази у них звичайна форма мови.
У селян же великоросів безперестанку чути огидні, брудні вирази, вже не кажучи про лайку. Грубість нашого простого народу просто обурлива. У розмові ж українця, особливо при жінках, нічого схожого нема
Цей поліський українець дуже набожний: він суворо дотримується посту,охоче ходить в церкву, слухає уважно молитву, під час молитви не стане розмовляти з сусідом. Почаїв для нього святе місце і рідко хто з поліщуків, особливо під старість, хоч раз в житті не ходив до Почаєва на прощу…”
Так характеризував поліського малороса російський письменник у 1884 році. Цікаво, якої б характеристики у нього заслужили б ми, сучасні українці. Мені, корінному поліщуку, здається; щодо культури звернень один до одного, ми вже нічим не відрізняємось від росіян.У нас такі ж вирази, як і у них. Грубість і мавпування поведінки в наших сучасників просто обурлива. Та й не мова мелодійна вже у молодого покоління, а якась телевізійна “тіпа” калька…
Немає коментарів:
Дописати коментар