ДЕНЬ, ЩО РОЗДІЛИВ ЖИТТЯ НАВПІЛ
Не знали ми тоді з дочкою Людмилою, якій виповнилося лише шість років, що ми їдемо на Рівненщину в гості до моїх батьків і після цих гостнн з 25 по 30 квітня життя поділиться на два етапи. За великим рахунком, кожен прожитий нами день ділить наше життя на якісь віхи, але далеко не кожен день змінює один потенційно можливий сценарій нашого майбутнього на такий, який раніше нам і в голову не міг прийти.
26 квітня 1986 – це як раз той випадок, який всіх зліше, бо аварія на 4-му блоці ЧАЕС одномоментно змінила потенційні сценарії майбутнього мільйонів людей.
Як не дивно, але навіть в день евакуації населення Прип’яті більшість жителів міста-супутника Чорнобильської АЕС не здогадувалися про справжні масштаби події техногенного катаклізму.
Тільки трохи пізніше, коли евакуйованим громадянам виділили постійне житло на новому місці, до них прийшло розуміння, що всі їхні попередні плани накрилися мідним тазом і далі доведеться жити в абсолютно новій реальності. І ось тоді вже громадяни чітко стали розділяти своє життя на етапи до і після аварії. Скажімо, кажучи про якісь події минулого часу, прип’ятчани завжди уточнювали: “це було до війни”.
До речі, якщо хтось думає, що прип’ятчани довелося найважче, то це не зовсім так. Бо Чорнобиль зламав майбутнє і тисяч рівненських поліщуків, які в 1986 році ось-ось повинні були вселитися в нові квартири (особисто знайомий з людьми, у яких вже і ордера на руках були), проте їх райдужні плани так само накрилися мідним тазом. І якщо прип’ятчани, що втратили своє майно і житло в Прип’яті, отримали і нове житло і компенсації за втрачене майно, то багато волинян, на жаль, так і не дочекалися нових квартир.
І якщо про проблеми чорнобильців влада згадує хоча б раз на рік в День Пам’яті жертв Чорнобиля, то про проблеми цих нещасних, ніхто і ніколи взагалі не згадує …
За три десятки років, що минули з моменту аварії на 4-му блоці ЧАЕС, фраза “уроки Чорнобиля” особисто мені стала нагадувати втомлену привокзальну повію, що її використали тільки кінчені імпотенти. І яка начлен нікому не потрібна в якості нареченої.
Якщо хтось сенс даної алегорії так і не зрозумів, то поясню, що уроки Чорнобиля виявилися, на жаль, незатребуваними. Ніхто навіть не збирається вирішувати проблеми Чорнобиля і чорнобильців по суті. І, відповідно, ситуація і надалі розвиватиметься за сценарієм уповільненої шизофренії.
Автор хоча і є “чорнобильцем” з усіма належними йому пільгами, але завжди вважав і як і раніше вважає, так званий “чорнобильський закон” – не тільки не корисним для реального вирішення наявних проблем, а й шкідливим до неможливості.
Заздалегідь вибачаюся за можливе образу почуттів віруючих, але чудо “п’яти хлібів і двох рибок”, описане в Євангелії від Іоанна, є догматом віри іллюзоріков, але не математиків. Це я до того, що якщо положення закону не передбачають чітких джерел фінансового забезпечення та прямий правової відповідальності конкретних дожностних осіб за незабезпечення положень закону – то це, власне, не закон, а “фількіна грамота”.
На жаль, але українські політики, як були двієчниками в математиці тридцять років тому – так ними залишаються і донині.
Політичні популісти, як раз і є “совками” за своєю суттю, бо здатні годувати народ виключно обіцянками швидкого настання світлого майбутнього, замість того, щоб забезпечити процес раціонального витрачання коштів в сьогоденні …
Так що ніяких інших почуттів крім Печалька сьогодні я не відчуваю. Тільки шкода хлопців, які поклали свої життя на те, щоб бути здоровим паразити у владі.
Дивно, що не всі до сих розуміють, що як раз паразити у владі і накривають мідним тазом, то “світле майбутнє для всіх”, яке вони обіцяють.
Немає коментарів:
Дописати коментар