Шановні земляки – жителі Немович! Шановні підприємці!
Відвідуючи своє рідне село, зупиняюсь
біля кам’яного хреста, що на роздоріжжі від Гремячого. Сумно і болісно дивитись на цю історичну
реліквію. В якому стані цей символ
християнства, свідок чи пам’ять
далеких подій? Вріс в землю, в бур’янах…Та і попередня його доля була
не менш гіркою, навіть, у порівняно недалекі часи.
Чому і коли він був встановлений –
невідомо. Є декілька версій. Найбільш правдоподібна – скасування кріпаччини 1861 року. Такої думки і наш майже земляк - Олександр Волощук (біля
20-ти повоєнних років прожив у селі, син священника), нинішній
відповідальний секретар обласної «Просвіти».
В інтернеті я натрапив на інтересну
публікацію «Пам’ятники волі у
Заліщиках». Ось один фрагмент. Можливо, це і наша аналогія.
« Люди
намагались увічнити пам’ять про кінець кріпацької неволі. Народні
майстри споруджували пам’ятники
з каменю, заліза або дуба на кошти зібрані серед селян. Кам’яні пам’ятники завершувались кам’яним або залізним хрестом. Ставили їх у річницю
скасування кріпацтва. Відкриття
відбувалося дуже урочисто. Часто під пам’ятниками селяни закопували
реєстри повинностей, нагаї і батоги, якими їх били на панщині, або пляшку з горілкою – символ ганебного
середньовічного права феодалів на споювання кріпаків.»
Наше село не багате на пам’ятки історії. Крім церкви, ХРЕСТ – єдина.
Хіба ж не час облагородити цю пам’ятку, поставити, принаймні, на постамент, вигородити хоч зеленим
живоплотом? Шановний О.Воло щук розробив
спеціальний проект, який тут представлено, є і мій ескізний варіант, де витрати
мінімальні. Декілька кубів клесівського каменю, декілька мішків цементу, два
дні роботи муляра.
Стосовно тих невеликих коштів
перейматись не варто. Було б бажання їх зібрати. Допомогли б і прихожани,
відповідна розмова згадуваного Волощука із нашим сільським батюшкою нещодавно
відбулася. Думаю, допомогли би і наші підприємці. Поділився б пенсією і я.
Хтось скаже – не на часі, складні часи,
на сході війна… Але тоді, коли ставили ХРЕСТ наші пращури, було краще? Навіть
моє покоління «дітей війни» бачило багато бід і жахів, що зараз не примариться
і в страшному сні. Отож не бідкаймося.
Хіба ж я колись міг повірити, що майже на кожному подвір’ї буде стояти іномарка, а на кожній вулиці села постійно
виростаютимуть нові «генделики».
Тому звертаюся саме до вас – сіячів
доброго і вічного, шановні педагоги, з проханням допомогти нашому ХРЕСТУ
зайняти достойне місце на постаменті. Як це зробити, як організуватись – Вам
видніше.
З повагою, Ваш земляк Ф. Наконечний
Мої координати: 0362-626378,
050-4614660, todikc1@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар