суботу, 28 червня 2014 р.

ОРЛІВКА

З минувшини Поліський край багатий оповідями, переказами, повір’ями про минувшину. Кожні урочище, річка, населений пункт мають свою багату історію. При в’їзді в Орлівку стоїть будинок, який нагадує житлове помешкання. 125 років тому його збудували для пана Юзефа Орловського в густому лісі, серед непрохідних хащ. Про цей маєток існує багато переказів. Саме на честь пана село має назву Орлівка.
Він був грамотною людиною зі шляхетної родини. Дуже багато читав, але найбільше любив ліс. Через що й місце для забудови вибрав серед правічних дубів і грабів. Подейкували, що розмовляв з пташками, звірами. Вночі ходив у лісі сам, без прислуги, а місцем відпочинку був фільварок, за вісім верст від головного будинку. Нині це село Янівка. Серед ночі на фільварок прибігали вовки, зайці, лисиці, а пан частував їх хлібом, м’ясом, сушкою. Це випадково бачив лісоруб, який дуже здивувався й злякався до півсмерті. Прийшовши в село, розповів сусідові, той куму. Згодом усі дізналися про захоплення Юзефа. Щоправда, він не здогадувався, що люди знають про його таїнство. Аж тут жінки, які вдосвіта прийшли по гриби, побачили таку картину: пан стоїть біля озера, що серед лісу, й задушевно розмовляє з лебідкою. А очі в нього, мов без зіниць, так світяться. Зійшло сонечко й лебідка полетіла, а він застогнав і впав додолу. Відтоді його більше ніхто не бачив. Говорили, начебто він у Львові чи Кракові. Дім з його розпорядження зайняли під контору великої Волинської цегельні. 

Немає коментарів:

Дописати коментар

МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ

Збірка віршів "МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ" Автор Олексій Савчин ТЕЧУТЬ ЛІТА Течуть літа, мов  хвилі  У безвість неосяжну  Пристрасні, гіркі...