неділя, 22 грудня 2013 р.

МАМИНІ ВИШИВАНКИ

Provisnuk

Твої вишиванки мамо!
Наче роду нашого знак,
З мережки в серце прямо
Мовлять волошки і мак

Бачу поле із житом без меж,
І як у жовтавому осені злоті,
Молодою по полю ідеш,
Й старієш в будденій роботі

 Ідеш з прикритим чолом,
 Боса – по стернях і росах,
 А там, де ти лежиш за селом,
 Колись жито сушила в покосах

 Скільки за вік ти  зв”язала снопів?,
 Скільки нажала ти жита?,
 Нині лежиш у мовчанні полів,
 Небом безоднім прикрита

 Хоч встає сонце на  світання,
 І співає жайвір з верховіть.
 Ти  зупинилась  тут востаннє,
 А душа полинула в блакить…

 А я в далекі поїхав краї,
 Й тут серед зимньої ночі,
 Сняться натруджені руки твої
 І такі рідні зажурливі очі
 
Лиш у снах тебе  бачу,
Таку гарну, ще молоду,
І, як сон віщий тлумачу,
Що тебе я на Небі  знайду\



1 коментар:

  1. Дуже гарно, дуже щиро. Так, думається, прагнув би сказати кожен, хто вже втратив найдорогоціннійшу людину, свою маму. Альоша, ти молодець!

    ВідповістиВидалити

МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ

Збірка віршів "МИНУЛЕ НЕ ВЕРНУТИ" Автор Олексій Савчин ТЕЧУТЬ ЛІТА Течуть літа, мов  хвилі  У безвість неосяжну  Пристрасні, гіркі...