МАМИНІ ВИШИВАНКИ

Твої вишиванки мамо!
Наче роду нашого знак,
З мережки в серце прямо
Мовлять волошки і мак

---

Бачу поле із житом без меж,
І як у жовтавому осені злоті,
Молодою по полю ідеш,
Й старієш в будденій роботі

 Ідеш з прикритим чолом,
 Боса – по стернях і росах,
 А там, де ти лежиш за селом,
 Колись жито сушила в покосах

 Скільки за вік ти  зв”язала снопів?,
 Скільки нажала ти жита?,
 Нині лежиш у мовчанні полів,
 Небом безоднім прикрита

 Хоч встає сонце на  світання,
 І співає жайвір з верховіть.
 Ти  зупинилась  тут востаннє,
 А душа полинула в блакить…

 А я в далекі поїхав краї,
 Й тут серед зимньої ночі,
 Сняться натруджені руки твої
 І такі рідні зажурливі очі
 

Лиш у снах тебе  бачу,
Таку гарну, ще молоду,
І, як сон віщий тлумачу,
Що тебе я на Небі  знайду\