Волошка

Часто сниться  мавка та мені,

Як іде по полю  по росі,

І волошки вплетені рясні

У  її до поясу косі

Заливалися й дуріли солов ї,

У раю з суцвіття трав.

За сині  очі я її

Тоді волошкою  назвав 

Через літа, шляхи, путі,

Без мене  одиноко йшла.
Але завжди в моїм житті

Вона волошкою цвіла

Пройшли літа, за роком рік,

Мене просила –  вірно жди,

Чекав я вірно цілий вік,    
І ще чекатиму завжди