Які ж це депутати?

Чи можете ви уявити, як би нам жилоcя?

Ось вже двадцять років живемо у незалежній державі. А ніяк по-людському зажити не можемо. А все, через те, що ми надзвичайно мудрі. Раніше купували нас гречкою, м’ясом, консервами і пшоном, а тепер коли подорожчали дріжджі і цукор, лакомимось на пляшку горілки, на 50 гривень. Роззявивши рота, слухаємо замовлену пропаганду від людей, для яких казати “правду”- свята справа. Неможливо збагнути того, що в депутати преться сила-силенна безробітних - от тільки як вони вирішуватимуть справи громадські, якщо не зуміли встроїти свого побуту, не додумались до того, як почати свою власну справу, як кажуть не змогли дати собі раду. Які ж це депутати, не кажучи вже за Голів - це болтологи! Йдуть у владу щоб “урвати” дещицю собі, маючи мандат.
Ми знову будемо голосувати за набір гасел улюблених політичних сил,за знайомі прізвища і обличчя, а не за людей, відповідальних за свої слова і вчинки, котрі займуться ремонтом доріг, шкіл і лікарень, не грати в політику. Більшість з нас і надалі буде надіятись на милостивих правителів, які сильною рукою вирішать всі проблеми, а чиновники в наших селах тим часом потихеньку протягатимуть потрібні їм рішення поки ми будемо перейматися питанням двомовності або історії, забувши про насущні свої проблеми…
Коли ж ми вже всі усвідомимо, що ми, кожен з нас несе відповідальність за те, чи чисті річки, чи будуть функціонувати садики і школи? Коли ж ми перестанемо довіряти  недобросовісним політикам, які маніпулюють нами, обіцяючи різні блага “вже завтра”, в той час коли при цій Конституції, без відповідних ресурсів і повноважень місцевої влади досягти якихось суттєвих зрушень неможливо?. Самоврядування має бути максимально очищене від політичного безглуздого протистояння, яке надзвичайно шкодить громадам.
Невже ми не втомилися від  політики, що функціонує за принципом славнозвісного Геббельса “чим більше брехня, тим швидше в неї повірять”?. Невже не прийшов час знати, де ми знаходимось і який реальний стан економіки? Коли ж буде та правда? Поки що її нема. Бо по своїй суті вона не вигідна, як провідним так і другорядним політикам. Адже якщо ми будемо знати правду, то для них це стане політичною смертю і забуттям.
Чи можемо ми уявити, як би нам жилося, коли б в нас були правдиві, відповідальні політики і не корумпована влада?  Уявили?… Не можете? І я не можу.
Тож перегляньмо Мультфільм. Власть Свиней

10 тисяч за кусок свіжини

Ось така пригода сталася з моїм сусідом. Він напередодні головного осіннього свята Покрови Святої Богородиці повертався з одного із Сарненських сіл, від батьків. Допізна розбирали свиню,яку зарізали, через що пару полос сала і з десяток невеличків кусочків м"яса кинув у багажник, навіть нічим не накривши.

   На нічній дорозі Рівне- Львів, його зупинили два інспектори ДАІ, мов би за перевищення швидкості. Сусід почав проситися, відпустіть, мовляв у батьків стареньких затримався в селі, а дорога далека, тож собі залишив тільки двадцятку на бензин. Інспектори наказали відкрити багажник, і як побачили м"ясо, то аж підскочили. Ну, що ж кажуть, нема грошей- давай кусок свіжини. Сусід нехотя погодився, бо надіявся, що якось відбрешеться...
   Приїжджає додому, виймає з багажника свіжину. Глянь лежить смугаста даішна палка. Інспектори так зраділи м"ясу, що забули про своє знаряддя прибутку. Заніс її додому і дав дворічному сину, як подарунок від "зайчика". Дитина грається з палицеє, вмикає, вимикає- не може натішитись. Аж тут пустила її на землю і перестала світитися паличка. Мабуть батарейка відійшла. Сусід розібрав жезл, а звідти випали 700 євро і 1000 гривень!... Почекав декілька днів не тратив грошей, всяке може бути-може зафіксували номер машини якоюсь таємною технікою...
     Чекав тиждень, чекав два... і поїхав до батьків, в село. Половину "даішного" подарунка віддав , щоб викормили йому кабанчика, бо ж не за горами Новий рік з Різдвом....
   Для сміху трішечки відео   - І таке буває на наших дорогах з нашими Даїшниками...
/натисни на картинку/

Щелбан за встречку

5.10.10 14:48 | відео - гаи, менты

 
Або
 

о богатых ГАИшниках

26.04.09 3:16 | відео - вечерний квартал, гаи

Дивитися відео »

Інструкція для порядного сільського виборця /шутка/

   Ця інструкція пропонує, як не поводитися і що не робити в день голосування./ Хто не бажає, може наплювати, або використати за "прямим"призначенням/.
 
   Виборчі дільниці не повинні влаштовуватись, в банях,саунах, чайних, генделиках і казино. Ці дільниці бажано розмістити у школі, бо ми, дякувати Богу, завдяки таким частим виборам, ходимо до школи частіше,ніж деякі старшокласники.Для чого вивіску "Школа" треба поміняти на "Публічний дім". Дітям роз"яснити, що це дім для публіки, яка голосує.
    Виборці-це ті, кого страшно любить робота, на кому воду возять і кому всі писані закони обов"язкові до виконання. Всілякі там молокососи до 18 років не вважаються виборцями, тож можуть цю інструкцію не виконувати, спокійно в цей день мають право дудлити своє пиво.
   Якщо біля входу, де голосує публіка, вам пропонують гроші за сяке-таке голосування,
то беріть їх не нюхаючі, бо ж, як відомо гроші не пахнуть.
    На виборчу дільницю заходьте згорбившись в три погибелі, щоби всі зрозуміли, що ви несете тягар відповідальності за результати до самого кінця. І якщо ви випадково захватили з собою пляшчину самогонки, але її відібрала у вас міліція, то ви неправі.Адже страшно навіть подумати,скільки неприємностей принесе ця контрабанда п"яним членам з комісії.  А якщо у вас було дві пляшки,то до проблеми могли присмоктатися ще й іноземні спостерігачі разом з дільничним міліціянтом.
     Біля входу у дім, в  якому  голосує публіка, вас повинен зустріти старший член з комісії. Цей старий член зобов"язаний на око визначити, що за виборець перед ним. Якщо виборець хитається , з рота його несе перегаром і він дивується, бачачи себе перед собою члена комісії: "Ого! Так вас тут аж троє! " значить це прибічник багатовладдя, тобто типовий демократ.
   Виборець повинен мати документ, де підтверджено, що він не козел і не свиня якась зальотна. Якщо у декого замість прізвища написано "виборець"- виправленому вірити.
    Член з комісії не має жодного права голосно і конкретно розказувати за кого голосувати. Достатньо показати, де поставити "галочку". Якщо ж виборець тупий, глухий і сліпий -то це надзвичайно мудрий мудрий виборець, бо йому ніякий указ не писаний.
    В кабінці можна перебувати тільки одному і не дай Бог там займатися сексом, випивати і голосно радитись зі своїм найближчим членом з комісії.
    Тих, хто проголосував слід виганяти через задній прохід, тобто через хід навпроти входу, або, як кажуть-чорний хід. Вилітати треба швидко, щоб охорона не встигла вам
дати "пенделя"...
      Рахуючи голоси членам треба знати основне правило арифметики для начальника, яке гласить "2+2= скільки треба". Це правило треба добре завчити, пізніше буде менше проблем та звернень до суду. Брати до уваги, що теперішній розклад карт, пардон- бюлетенів, треба фіксувати на межі 21 /очко/, все,що більше то перебір,повторно перетасувати так, щоб в кого треба обов"язково було очко.
 Доповнення  до інструкції.
      На штанях в Голови повинен бути ремінь, це буде на всяк випадок, як ремінь безпеки.
Бо якщо результати не сподобаються,тому кому потрібно, то тільки ремінь дасть шанс залишитись в штанях і дозволить бути сяким-таким членом, не таким, як дівчина.

   Ця важлива інструкція має бути в кожного члена з комісії не для використання в туалеті, а для роботи.

      Інструкція розроблена кандидатом на посаду Голови великого села на основі типової
наглядної агітації з газети "В.З".
 
В нагрузку,як колись тюльку , додаємо відео http://video.oboz.ua/movie.php?aWQ9Mzk4NTcmdnQ9MA==
або 
http://video.oboz.ua/movie.php?aWQ9Mzk0MzAmdnQ9M

АлМаС

Я скоріше вмру, чим вийду за нього

    Ще минулого літа щасливі батьки Віктора та Вікторії, жителів Сарненського району, домовилися про весілля.  І так вже склалося; то смерть бабусі, то передчасна смерть мами молодого, змусили перенести весілля на наступне літо. Але взимку між закоханими ніби "чорна" кішка пробігла. " Я скоріше вмру, чим вийду за нього"- категорично заявила дівчина батькам.
      Невдовзі у Вікторії з"явився новий залицяльник і вона познайомила його з батькам, але ті вперлися на своєму і не бажали прийняти чергового "хахаля" дочки. Тож вона зібрала речі і переїхала до Романа.
    Родичі ж звернулися до Віктора, щоб допоміг повернути дочку додому. Заручившись такою підтримкою, невдовзі Вітя через своїх друзів розшукав і повернув дівчину додому. Батьки в подяку, запропонували йому оселитися разом із донькою у їхній хаті. Так і сталося. Хлопець довго не роздумуючи, переїхав до Вікторії.
   Зо  три місяці жили в мирі і злагоді - Віта ніби заспокоїлась і змирилася із своєю такою дівочою долею. Але , як виявилось, недовго...
     Якось молодята поїхали в місто по покупки. По дорозі словесна перепалка перейшла у сварку. "Я не буду жити з тобою, ти не везучий, а я люблю і завжди буду любити Романа" - в істериці випалила дівчина.
      Стерпіти такого Віктор не зміг. Такі образливі і ненависні слова так розлютили його, що вихопивши з під сидіння автомобіля мисливського ножа, кілька разів ввігнав його по саму рукоятку в дівочі груди. Отямившись від содіянного, поклав бездиханне тіло на заднє сидіння , завіз в ліс і викинув в багнюку, в надії, що звірина розірве його.
       Приїхавши додому, Вітя розповів батькам Вікторії, що та втекла з Романом кудись, на заробітки- може в Москву, мов хлопці бачили, як вони сідали на "московський" поїзд. " "Шкода хлопця, бачиш, як мучиться з цією "хвойдою"- мовив до мами засмучений батько. Ну, що ж, ти залишайся жити у нас. Ми ж після того, як померла твоя мама,  за рідного сина тебе прийняли"...
....А через рік, в багні виявили жіночий скелет. В кишені ще не зотлівшого одягу знайшли довідку, яка була видана на ім"я Вікторії, що вона на четвертому місяці вагітності і перебуває на відповідному обліку.
     Гірко ридав і побивався Віктор на похороні. З розпачу і горя падав на закриту труну  і проклинав вбивць своєї Вікторії... Навіть чужі, посторонні люди не могли стримати сліз, співчуваючи горю хлопця...
    Наступного дня Віктора заарештували-виправдовувався, що не винен...  вдарив, бо його довела...

АлМаС.

Ледь не перші...

В селі Щасливе (Бориспільський район) відбулися змагання з футболу серед команд сільських загальноосвітніх шкіл під девізом “Даруймо радість дітям”. Серед молодших юнаків (1991-1992 років народження) команда, складена на базі шкіл сіл Береги, Бокійма та Смордва Млинівського району (тренери Олександр Шапінський та Юрій Карпович), зайняла друге місце. Серед дівчат не було рівних ЗОШ Костопільського району 1989-1990 та 1991-1992 років народження (тренер Василь Мамчур) – перші в обох вікових групах. Серед старших дівчат сільських ЗОШ команда села Немовичі (тренер Володимир Ковальчук) була другою. У загальнокомандному заліку за друге місце у дитячому футбольному фестивалі Рівненська область нагороджена Кубком.

Столітній "Зінгер" Івана

У дворі Івана Кишенка,що з села Немовичі Сарненського району частенько можна побачити машини з номерами різних областей. Адже, незважаючи на свої 75, пенсіонер і нині вправно “одягає” авто. Крім цього, рушники вишиває ще й одяг шиє. Сусідка й досі з вдячністю згадує весільну сукню, яку він їй пошив 40 років тому. Жартує, що завдяки вбранню усі ці роки добре з чоловіком жила.

Де мешкає Іван Кишенко, в Немовичах знає кожний. Бо має чоловік славу хорошого і досвідченого майстра. Він і одяг шиє, і вишиває, і найголовніше — робить внутрішню обшивку усіх марок автомобілів. Застала Івана Григоровича саме за шиттям — робив утеплювач на передок до УАЗа. При цьому майже готовий виріб виглядав оригінально: трапецієвидний шматочок дерматину із внутрішньою підшивкою, на якому зверху були нашиті зеленого кольору ялинки. Неважко було здогадатися, що машина служить працівнику лісового господарства. — Мене добре знають в об’єднанні “Рівнеліс”, — розповідає майстер. — Бо не одну машину їм обшив. Директор Володимир Грицайчук до мене звертався із замовленнями. Приїжджають із Дубровиці, Чернівців, Києва. — Навіть із столиці? — щиро дивуюсь. — Так. І не раз, — відповідає Іван Кишенько. — Кому обшивав машини, той і переказує своїм знайомим. А в Києві у мене син живе, Ярослав. Тож і звідти клієнтів маю. І хоча сьогодні майстер скаржиться на зір, проте дивлячись на готові чохли, цього не помітиш. Рівнесенькі шви, акуратна робота. А допомагає йому у цьому старенька машинка “Зінгер”, яка дісталася у спадок від сестри. Каже, їй десь сто років. Дуже любить свою роботу. І хоча вже офіційно давно пенсіонер, проте ще два роки тому трудився у сільській майстерні. Тепер працює вдома і замовлень у майстра-самоучки вистачає. — Як почав? Та отак: захотів, пробував, мудрував та й навчився, — пригадує чоловік. — Ніхто в родині цим не займався, ніхто мене не вчив. Довго я працював у колгоспній майстерні. При цьому був там і бухгалтером, і закрійником, і шевцем, і майстром з ремонту машинок. Усе сам. План завжди перевиконував. І отримував 50 відсотків від заробленого. Пропонували мені роботу у Сарнах. Але ж за тодішніми законами, якби я пішов з колгоспу на виробництво, то втратив би у стажі. То так і робив усе життя у Немовичах. Не раз днями й ночами доводилось сидіти над обшивками, не спавши. Бо комусь на Київ “горіло” їхати, іншого ще якісь важливі справи підганяли. Тож і пенсію заробив хорошу, не жаліюсь. Внутрішню обшивку УАЗа Іван Григорович робить за тиждень. При цьому замовник завжди приходить із своєю тканиною і побажаннями. І повертається у вказаний майстром час: замовлення завжди готове. [img1=8837] Так само самотужки Іван Кишенько навчився й одяг шити, і вишивати. Сміється, що дружина Одарка вже вишивати не бачить, а він цієї зими ще три рушники для онуків вишив. А пошитий одяг увесь і не згадає. Проте люди добре пам’ятають його працю. — У мене весільне плаття, яке Іван пошив, і досі висить у шафі, — пригадує сусідка Любов Зубчинська. — Гарна я у нім була. А вже сорок літ минуло. І всі ці роки добре прожила зі своїм чоловіком. Єдине, про що шкодує майстер, що нікому передати свої вміння. Ніхто з онуків — їх семеро — не перейняв дідову справу. — Я обшивав машини і з Білорусі. Тож якось приїжджав до мене чоловік звідти вчитися, — згадує пан Іван. — Але так він і не став шиттям займатися. Ніхто не хоче працювати по цій спеціальності. А справа ж завжди потрібна, — шкодує Іван Кишенко.

І таке буває в Немовичах

Отруїлися грибами.
Знову від вживання грибів постраждали люди. І сталося це у Сарненському районі, де про гриби навіть діти знають майже все. Отруєння сталося в селі Немовичі. Там 29-річна Тетяна приготувала грибну страву. Через кілька годин їй та чотирирічній доньці Іванці стало зле. Тож довелося викликати швидку, вона і доправила потерпілих до Сарненської ЦРЛ. Стан матері наразі задовільний, доньки — середньої важкості.