Виблюдок виявився односельцем

Шестирічну дівчинку на Сарненщині зґвалтував психічно хворий нелюд, - повідомили ЗІКу у ВЗГ УМВС України в Рівненській області. Як уже повідомлялось, інцидент трапився ввечері 14 жовтня у селищі Степань Сарненського району Рівненщини. За словами головного лікаря обласної психічної лікарні Анатолія Каленюка, чоловік давно стоїть на обліку у закладі та вже 12 чи 13 разів проходив тут курс лікування.

— За такими хворими ведеться постійний нагляд, навіть коли вони поза межами закладу. У кожному районі є амбулаторна служба, яка має штатного психіатра. Саме до нього такі хворі мають періодично приходити на прийом. У разі погіршення стану хворому надається стаціонарне лікування, — зазначив Анатолій Каленюк.

Нагадаємо, у зґвалтуванні 6-річної дівчинки зі Степаня Сарненського району підозрюють психічно хворого односельчанина. Дівчинка з багатодітної родини отримала тяжкі тілесні ушкодження, її прооперували. Наразі вона перебуває в Рівненській обласній дитячій лікарні.


     Шестирічна мешканка Степані поверталася зі школи. По дорозі додому вона зайшла в гості до подруги. Згодом попрямувала додому. На одній з вулиць селища Степань до дитини підійшов чоловік, заговорив із нею, взяв за руку та повів із собою.

— Він сказав дитині, щоб казала, що він її батько, якщо хтось її питатиме, — розповів Анатолій Грицишин. — У кінці вулиці, неподалік берега ріки Горинь, він зґвалтував дитину неприродним способом. Після цього покинув її та втік. Згодом дитина розповіла, що чоловік стрибнув у річку, переплив її та кудись побіг. Дівчинка у важкому стані дісталася додому та розповіла рідним про те, що сталося. Ті одразу повідомили правоохоронців. Найважче було визначити місце злочину, адже правоохоронці не змогли одразу опитати дитину, бо вона була у лікарні у вкрай тяжкому стані. Тож слідчим довелося працювати на місці майже усю ніч. Після того, як дитина стала давати свідчення, описала злочинця, правоохоронці затримали підозрюваного. Ним виявився 33-річний мешканець цього ж селища. У нього вдома виявили мокрий одяг та деякі докази. Чоловік упродовж останніх 10 років перебував на обліку у психіатра з діагнозом параноїдальна шизофренія, неодноразово лікувався. І тоді, коли його затримували, і нині підозрюваний абсолютно неадекватний, на контакт зі слідчими не йде, сподіваємося, що експертиза дасть відповіді на всі питання.

Наразі правоохоронці опитують можливих свідків, здійснюються необхідні експертизи, призначена та готується проведення стаціонарної психіатричної експертизи, яку здійснять у місті Львові.

- Проти нього поки порушена кримінальна справа за ч.3 ст.153 Кримінального кодексу України (Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом вчинене щодо малолітньої чи малолітнього або якщо воно спричинило важкі тілесні ушкодження), яка передбачає позбавлення волі на строк від 10-ти до 15-ти років. Але у процесі розслідування по цій особі додасться ще декілька статей. Імовірно, що злочин буде перекваліфіковано. - акцентував заступник начальника УМВС у Рівненській області.

За інформацією Анатолія Грицишина, постраждала дівчинка — з релігійної родини, в якій виховується 9 дітей.

Підозрюваний із рідних має лише матір.
    Готується проведення стаціонарної психоекспертизи. Підозрюваний перебуває у психіатричній лікарні під охороною. Наразі проти нього поки порушена кримінальна справа за ч.3 ст.153 Кримінального кодексу України (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом вчинене щодо малолітньої чи малолітнього або якщо воно спричинило важкі тілесні ушкодження), яка передбачає позбавлення волі на строк від 10-ти до 15-ти років. Але, ймовірно, що злочин буде перекваліфіковано

АлМаС

30,40,50...

Що це межа, я зрозумів ,коли намагався влаштуватись на роботу -до 30, до 40, до 50… На цій віковій позначці закінчується будь-яка перспектива працевлаштування . І якщо врахувати, що кожен третій громадян України – це людина за 45, а також те, що Україна старіє та що пенсійний вік, скоріш за все, таки підвищать, то що робити тим, хто перебуває на межі пенсійного віку? Та й чи взагалі можливо працевлаштуватись після 45?
— Коли приходжу до роботодавця на співбесіду, то вже начебто й підходжу, але щойно назву свій вік, як тут же все різко змінюється– Одразу кажуть, що передзвонять. Самі натякають, що, мовляв, «якби не вік». І так уже два роки очікую дзвінка хоч від когось. А у мене ж і освіта, і досвід роботи. Змушений нелеґально "шабашити". Бо ж потрібно якось сім’ю кормити.
Така історія не поодинока. Рятівних дзвінків чекає не одна сотня , яким за 45. І саме вони страждають від дискримінації при працевлаштуванні та першими підпадають під скорочення чи звільнення при реорганізації підприємницьких структур.  Саме вони здебільшого погоджуються на роботу без оформлення трудових відносин. Отримують зарплатні в конвертах тощо. Бо пристойної роботи за фахом знайти їм практично неможливо. А ті 30% працюючих людей цієї вікової категорії працевлаштовані переважно на робітничі спеціальності, де молодь працювати просто не бажає.
Чому роботодавці не хочуть брати старших людей
Значна частка керівників підприємств – люди молодшого віку, отож налаштовані приймати працівників такого ж віку. А людей, яким за 45, роботодавці сприймають як таких, що не мають мотивації, амбіцій, мислять ще радянськими категоріями, не можуть вжитися з молодими з огляду на відмінність світосприйняття.
Досить часто керівники не зважають на професійні якості людини, а оцінюють її за віком. І відхиляють кандидатуру, котра не підпадає під встановлені ними ж вікові критерії. Це попри те, що наразі діє Кримінальний кодекс України, де чітко виписана кримінальна відповідальність за дискримінацію за будь-якими ознаками,а за Кодекс про працю вже й не згадую. Та роботодавці не особливо того бояться, а правоохоронні органи не дуже і поспішають захищати працівників. Окрім того, до них не так уже й часто звертаються зі скаргами на дискримінацію за віковою ознакою. І, на жаль, в Україні нині немає судової практики з таких питань. Тому громадяни мають знати, що коли єдиною підставою для відмови у прийнятті на роботу стає вік, то це — пряме порушення прав людини. Правда, роботодавець ніколи не скаже, що не бере старшу людину тільки з цієї причини, — знайдеться безліч інших відмовок, аби це замаскувати. Звісно, озброївшись знаннями в галузі трудового законодавства, можна звертатися до правоохоронних органів з вимогою розібратися в ситуації та припинити протиправні дії працедавця. Проте потрібно мати докази. А їх зібрати ой як складно. Хіба з диктофоном ходити і записувати всі співбесіди чи розмови з керівництвом.
… І складно молодим, бо не беруть на роботу без досвіду, і старшим страшно, бо…жити складно. Звісно, якби діяли закони, якби було достатньо робочих місць, то такого не було б...  

АлМаС

Консервуємо

	Немовицькій господині на замітку
· У період консервування господині використовують багато часнику. Не викидайте у смітник лушпиння і стеблини цього овоча, а покладіть у курник. Жменю сипніть туди, де кури несуться. Таким перевіреним способом ви вилікуєте домашню птицю від вошей. ·Від нашестя чорних мурах сад захистять... старі велосипедні шини. Розрізаною ґумою обмотайте стовбури дерев, особливо молодих, і нанесіть тонкий шар засобу «Муксид-М» (його продають у господарчих магазинах). Процедуру слід повторити двічі протягом літа. ·Щоб позбутися на присадибній ділянці надокучливого пирію, не варто купувати дорогі імпортні препарати. Допоможе звичайна чорна плівка, якою треба вкрити зарослу бур’яном землю. Під таким укриттям не лише пирій, а й інші бур’яни, позбавлені доступу світла, через певний час назавше загинуть. А відбувається це тому, що температура влітку під чорною плівкою дуже висока, і рослини її не витримують. Таким простим способом буквально за сезон можна знищити пирій на значній ділянці. ·Якщо засолені огірки за-пліснявіли, розсіл слід злити і прокип’ятити, знімаючи піну. Огірки викласти в емальовану миску, промити. Потім скласти у чисту банку, додати натертий корінець хрону, або ж ложку сухої гірчиці, і залити теплим розсолом, закатати. ·Банки з консервацією й компотами можна закупорювати... воском (або очищеним парафіном). Слоїки заповнювати і стерилізувати, як зазвичай. Поверх вилити шар розплавленого воску завтовшки 2 сантиметри. Застигаючи, він утворює герметичну кришку. Не потрібні ніякі машинки, а запас воску переходить із сезону в сезон. Така закупорка не дозволяє утворюватися повітряному прошарку, тому вона надійна. А від пилу горловину банки прикрити папером і зав’язати ниткою.

Подивіться " Люди Добрі" Хто балотуєся на Голову.

Таке не вигадаєш. Стиль і грамота оригінальні.

Немовичі.

" Із передвиборної програми кандидата на посаду сільського Голови"

Скоро вибори!. Подивіться Люди Добрі хто балатуєся на Нашого Голову.І хто лізе в Депутати Поінтересуйтеся. Прочитайте Їхні Автобіографії. І тоді Ви будите знати Хто Вони і Чого Рвуться До Влади. Де працювали з ким скільки крали. Які Посади Скільки Років займали. І якщо Вони для села нічого не зробили то Грош Їм Ціна. І Вони йдуть для того щоби ще більше вкрасти, щоби ще більше Роздеребенити Наше село. Щоби ще більше іздіватися над нашими простими Людьми. Люди Уже Минув той час коли треба було думати і прийшов той час коли треба Битися за Правду коли треба боротися за Краще Життя і тепер ви маєте хароший шанс. І Господь Бог на Вашій стороні. Я Фазан і Мені тоже надоїв бардак і повний беспридел у нашому селі на наший уліци особено в клубі і школі. В чайній і ганделиках вообще завал.  Зробім крок до кращого життя разом. Крок Уверенності Крок Правди. Люди повірте в Мене! Повірте в Божу Силу! І тоді у Вас Буде Порядочний Чесний і Совісний Голова! Ви будете Жити Краще! Фазан Сказав! Фазан зробив! Я Фазан не буду Вам брехати, не буду обіцяти невозможноє! Мої Нові Принципи і Нові Правила роботи Сільської ради на 4 роки Будуть Жосткими!!!  Отчот перед Людьми і перед Громадою на зборах за бюджетні кошти кожні 6 місяців. На Зборах кожної Вуліци Села буде вибрано по
пару Чоловік з яких буде створена комісія яка буде контролювати роботу Сільської Ради на запланованих участках! Мусорну свалку буде перенесено за межі села до путі. Бардака не буде! Стара ричка буде засипана. За міст на Случі хто хоче переїхати буде платити.Чужі по десятці Свої по трояку . Діти Депутати і Я Голова безплатно. Люди Я Фазан звертаюся до Вас. Прийшов час Думати. Прийшов час вислухати многих а повірити Одному.  Собирайтеся разом думайте своїми Головами Совітуйтеся що робити. За кого віддати свій голос- бо много Званих а вибрати треба Одного. Не піддавайтеся на обман. А може Ви хочете Вибрати такого самого як був а може Вам  нравляться брехуни і злодюги а може ви вже і не хочете голосувати і не хочете лучче жити? Га?  /Погана привичка/. Я не вірю що ви виберете для себе Головою негодного чоловіка /брехуна і взяточника/.
Бідність.  Плохі Дороги. Мусор. Корукція і Неповага до людий наші проблеми. Тепер Ви Рішаєте Судьбу своїх уліц і села  бо Нам разом тут ще Довго Жити. Я буду дуже Вдячний Вам якщо Ви проголосуєте за мене! Я докажу Вам що можна жити Чесно. З Повагою до всіх Вас Фазан! Приходьте на вибори і Голосуйте за Мене Фазана і мою компанію  друзєй бо я не вірю що Ви хочете жити плохо я не вірю що Ви хочете проблєм для своїх діточок і внуків і внучок.Яне вірю що ви не проголосуєте за мене бо ви заслужили на повагу  і почот. Дуже багато залєжит від Вас мої односелюки.Тепер у Ваших руках Ваше Будущоє. То постарайтеся Доказати. Я  тоже хочу побіца за луччу жизнь разом з Вами і Я видвигаю себе на Голову. Повірте в Мене! Повірте в Себе і тоді у Вас Буде Порядочний Чесний і Совісний Голова! Тільки трєбуєца Ваша Добра Воля. Ви будите жити краще! Фазан сказав! Фазан зробив!




АлМаС.

Катеринівська виправна колонія (№46) /Білі Сарни/

34541 с. Катеринівка Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області

Колонія була заснована в листопаді 1947 р. як інвалідна колонія УМВС в Рівненській області в с. Катеринівка. Виробничої бази для від­криття колонії в той час ще не було. Існувало велике приміщення, и тепер знаходиться учбовий комбінат, обнесене загорожею. До 2002 р. колонія вісім разів змінювала свою назву, що викликалося різними змі­нами та реформуваннями.
На даний час підприємство установи працює в таких галузях, як ме­талообробна та деревообробна промисловості, виробництво машин і устаткування, текстильна промисловість, механічна обробка природ­ного каменю.
З вересня 2002 р. наказом ДДУПВП № 211 установа перейменована в Катеринівську виправну колонію управління ДДУПВП у Рівненській області. До 2003 р. у колонії був суворий режим утримання засудже­них. З прийняттям у липні 2003 р. КВК України в колонії встановлено середній
рівень безпеки. На території колонії розташований слідчий ізоля­тор. Зараз на території установи будується сектор максимального рів­ня безпеки.
У різні роки установу очолювали:
Д. І. Дубовенко, Сергєєв, Чемоданов, Г. Т. Зінченко, Абрамов, П. О. Обревко, Я. У. Наврата, О. М. Дєндіберов, В. О. Козлов, П. О. Обревко, Г. Г. Барташевич, М. М. Прокопчук, В. І. Волейчук.
На даний час її очолює І. П. Свирид.
Доповнення.
Чомусь замовчується ,що в червні 1934 року під кураторством німецьких "фахівців" були збудовані швидкими темпами концтабори на етнічних українських землях Волині за розпорядженням президента Мосціцького від 17 червня 1934 року. Таким чином, Польща увійшла в історію, як третя у світі держава після СРСР та Німеччини, що запровадила систему концентраційних таборів. Перший такий концтабір був збудований на Берестейщині за 5 км від залізничної станції містечка Береза-Картузька, яке лежало посередині залізничної лінії Брест-Барановичі на р.Ясельдаю, що впадає у Прип'ять (за 82 км від Бреста). Назва походила від монастиря чину картузіанів, що осіли в містечку у 1648 році. У другій половині ХVІІІ ст. тут були споруджені російські військові казарми. Влітку 1934 р.їх було перетворено у контабір. Береза-Картузька була збудована за точною копією першого нацистського концтабору Орієнбург: 5 захисних рядів огорожі з колючого дроту, широкий рів з водою, дротяна огорожа під високовольтною напругою. Кути високої (близько 7 метрів) огорожі увінчали дерев'яні сторожові вежі з кулеметними гніздами; маса польської поліції з німецькими вівчарками.

Арештанти носили полотняний одяг з круглою полотняною шапочкою, на ногах - дерев'яні черевики, обшиті білою шкірою-сирцем. На спинах носили великий номер розміром 20х20 см. Номер меншого розміру нашивали в'язням спереду на лівому рукаві. Людей, ув'язнених у концтаборі, кликали не за прізвищами, а тільки за номерами. Безпосередньо за організацію табору відповідав польський воєвода Костік Бернацький, якого сучасники характеризували як "страшного садиста, розумово ненормального".

Комендантом табору був уроджений кат і садист Болєслав Грефнер, а з січня 1935 р. - Ю.Кемаля. Особливо жорстоко знущався з в'язнів старший наглядач Марковський. Обстановка в Березі-Картузькій панувала нестерпна. Побої, примусова фізична праця, суворі карцери, заборона розмовляти один з одним і наближатися до поліцая ближче, ніж на 4 метри.

Утримання в'язнів у концтаборі було найжахливішим. У камерах з цементною підлогою було набито по 40 чоловік. Аби в'язні не сідали, її раз у раз поливали водою. Важка і виснажлива праця та постійні побої. Усі команди, у тому числі й пересування по табору, під градом жахливих побоїв гумовими палицями виконувалися тільки бігом. Катування в'язнів не поступалися німецьким і сталінським концтаборам. Провіднику ОУН на Волині Володимиру Робітницькому, щоб нагодувати екскрементами через трубку, ломом вибили зуби.

Жахливі норми харчування:

Вранці: - півлітра кави, розведеної водою.
На обід: - три чверті літра рідкого супу.
На вечерю: три чверті води-супу та 400 г тухлого липкого чорного, як земля, хліба.

Хто ж перебував у концентраційному таборі Береза-Картузька? Це були в основному свідомі українці та дехто з білорусів. Серед відомих українців були: Тарас Бульба-Боровець, Геннадій Янкевич (Клевань), Олександр Кудра (Степань), Андрій Кисіль, Ростислав Волошин (Дубенщина), Павло Данилюк, Роман Бжеський, Ярослав Гоцький, Євген Серветник, Євген Єпік, Олександр Куц, Іван Дзюмюк, Трохим Лисюк, інженер Токарський, Іван Левчук, Василь Балій, Антін Небожук, Іван Мітринга, Михайло та Богдан Кравціви, Володимир Янів, Богдан Старух, Антін і Ярослав Романюки, Роман Шухевич, Григорій Климів, доктор Горбовий, Володимир Тимчій, Омелян Матла, Василь Колодій, Гарамбура, Михайлишин, пантелеймон Либак (Рівне), Адам Остапчук (Тучин) та багато інших. З білорусів - Віктор Єремейчик (Лунінець) та багато інших.

Можна говорити про дві умовні фази існування табору. Перша - від червня 1934 р. до кінця 1937 р. Тоді в'язнів нараховувалося 250-300 осіб (охороняли 200 поліцаїв). На початку 1938 р. розпочалася друга фаза. Кількість в'язнів зросла до 7112 осіб.

Аналогічний табір, але в більш таємному режимі, був збудований і діяв також на Волині неподалік міста Сарни, біля сіл Немовичі і Катеринівка, і носив назву Білі Сарни. Сьогодні там знаходиться режимна установа, відома як Катеринівка. Про концтабір Білі Сарни інформації поки що мало. Усі архівні документи, що стосуються концтабору Білі Сарни, знаходяться в архіві УМВС - відомстві, якому зараз належить ця установа.  

 Ось, що розповідають про тюрму недавні її мешканці:

"Олександр – уродженець Волині. Захворів на туберкульоз, коли відбував покарання в Катеринівській виправній колонії на Рівненщині. Заклад розташовано фактично на болотах – підвищена вологість протягом року і жахливий холод узимку. Серед ув’язнених ці місця зажили поганої слави. До того ж термін випав на початок 90-х – опалювалися приміщення погано, з одягом та ліками було дуже сутужно. У спецконтингенту створювалося враження, що їх усіх засудили на смерть: хворим, незалежно від симптомів, лікар видавав аспірин, мовляв, ковтайте, допоможе... Чимало арештантів мали відкриту форму туберкульозу, багато хто харкав кров'ю." 



АлМаС.

На Львівській залізниці вводять поїзд Львів-Сарни-Рафалівка

11:30, 23.09.2010

Для покращення обслуговування пасажирів та підвищення рівня комфорту на Львівській залізниці з 1 жовтня 2010 року вводять курсування поїзда Львів-Сарни-Рафалівка.

Як повідомили ZAXID.NET у прес-центрі державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», поїзд курсуватиме щоденно. Згідно з розробленим графіком руху, зі Львова поїзд вирушить 01.10.2010 року, а з Рафалівки та Сарн – 02.10.2010 року. Далі поїзд курсуватиме у сполученні Львів-Сарни у 1, 2, 3 та 4 дні тижня, а сполученням Львів-Рафалівка у 5, 6 та 7 дні тижня.

Зі Львова поїзд відправлятиметься о 18:07. До Сарн прибуватиме о 00:07, а до Рафалівки – о 01:30. З Рафалівки поїзд вирушатиме о 02:04, до Сарн прибуватиме о 02:57, а до Львова – о 10:24.

Загалом на маршруті поїзд зі Львова до Рафалівки проходитиме через станції Львів, Підзамче, Красне, Ожидів, Заболотні, Броди, Радивилів, Рудня-Почаївська, Верба, Кам’яниця-Волинська, Дубно, Озерни, Здолбунів, Рівне, пл.5 км., Решуцьк, Любомирськ, Костопіль, Москвин, Малинськ, Немовичі, Сарни, Антонівка, Рафалівка.

Поліська Січ народилася в Немовичах...

До гордості, до розуміння роду

Нам треба дорости. Ідуть роки,

А ми ще стоїмо біля ріки,

Шукаючи у ній мілкого броду...

     Чи знає наше молоде покоління правдиву історію свого краю в буремні роки Другої світової війни? І чи   знатиме її, якщо ми, яким за 50,не залишимо для них спогадів своїх батьків і дідів, про той непростий  і жорстокий час? Бо ж до сих пір,не тільки в офіційній історії, а й в публікаціях про ОУН, сарненські січовики УПА-люди з нізвідки,без роду і племені.

   Докоряти нема чим. Адже немає ще в нас написаної своєї історії. Немає ще незалежних вчителів, які б звільнились від большевицької облуди, або "дерьмократичного" мулу.
    Давайте згадаємо, скільки ярликів понавішувано на наш рід за кілька століть і 73 роки більшовицької зарази.Нас називали хтозна-як; і малоросами, і хахлами, бандерівцями, східняками і західняками- тільки не українцями. Чи могла молодь в таких умовах знати історію свого краю? Чи могли гордитися нею?...

   Ото ж давайте погортаємо сторінки світової павутини- інтернету і почнемо урок з історії нашого краю в 40-роки 20-го століття.

   Навіть поверховий огляд пракоренів нашого роду показує ,що наш край Полісся  заселене від віків. Це наш дім,наша земля і нам тут бути господарями!

... Отже навесні 1939 року Гітлер подарував Закарпаття угорцям-своїм сателітам-спільникам.Сусідам полякам віддав шмат Чехії- Заольжжя. Польща в цей час, за спиною Шікльгрубера /Гітлера/ взялася викорінювати «український дух» на споконвіку українських землях. Тим часом два диктатори – Гітлер і Сталін, взаємопов язані пактом про дружбу майже одночасно вдарили по Польщі. Москва прикривалася гаслом турботливої опікунки українського народу.Мовляв, армія перейшла кордон з метою,- «... щоб взяти під свій захист населення Західної України».

   В багатьох селах Волині, куди вступала червона армія, населення зустрічало її квітами. Однак «визволителі» щойно залізли в хати поліщуків, взялися гоподарювати тут по своєму. З притаманним їм ентузіазмом почали будувати «щасливе майбутнє», таке ,як  в Радянській Україні...Звісно про страшний голод і великий терор ні звуку., намагалися організувати колгоспи,повели шалений наступ на культурні і духовні традиції нашого роду, а тих хто не змирився з таким щастям , масово вивозили до « необ" ятного» Сибіру. Під страхом розстрілу,заборонялось  навідуватись до сусідньої Житомирщини, де большевики творили свій совєцкий рай..Де люди пухли з голоду,а тим часом гори заготовленного зерна гниють на залізничних станціях. По селах,стежках, полях та дорогах валяються мертві люди, а комсомольці-добровольці,мов ті щурі шниряють по закутках в пошуках крихти хліба. Налітають на хазяїв- одноосібників. Грабують, розвалюють печі та комини, шукають харч для «пролетарів».А в містах з»явилися організації з біблійним словом «рай»; райвиконком, райторг, райнарсуд... і ще багато, багато різного «раю»

  Серед кожного народу знаходяться такі, що під страхом смерті або виселення- погоджуються доносити на свого батька,брата чи сусіда,доки їх не викидують на смітник. Не кожна людина має силу вмерти за свої ідеали чи за свою Батьківщину. Навпаки,майже кожна людина,потопаючи, хапається за соломинку, хоч і розуміє, що рятує не життя, а повільну смерть. Це прекрасно розуміла караюча машина –НКВД. Вони дуже добре знали, як зламати найсильнішу людину.На цих струнах людської слабості надзвичайно майстерно повсякденно грали.  Брат боявся брата і обходив його десятою дорогою.

     Але й були люди,в час,коли всі ці «райські» дармоїди диктували; кому і коли розпочати   посівну, коли і скільки здати хліба- гуртувалися в лісах Полісся під гаслом: «Бити того хто б є нас. Допомагати тому, хто воює проти нашого ворога, навіть тоді, коли він- наш явний ворог". Такі бідні, але сильні духом  люди,які палали патріотичною ідеєю і були готові на найвищу пожертву в ім я нації, виступали зі зброєю як проти східних так західних «визволителів»

 Як же після цього можна не поважати і не любити поліщуків? Що за відвага та самозречення цих людей, яка безмежна самопожертва в ім "я загально-національної справи?

  Впала польська лінія «Мажіно», яка дала кмітливим і запасливим поліщукам не тількі гумові  шини на колеса і бляху на рала, а й багато,багато зброї та всякої військової техніки.Все це добро опинилося в селянських клунях та в лісових схронах. Рідко на якому обійсті, в стрісі не торчав обріз.

  Ось на такому політичному грунті, відразу ж з початку війни, в селі Немовичі Сарненського району, що на Рівненщині, поліщук Тарас Боровець видав свій перший наказ про створення УПА.

• 
  
  
  

  «Приказ № 1

• От 28 июня 1941 г., село Немовичи, район Сарны.
•              ко всем командирам боевых групп
• I. Приказываю всем боевым группам сейчас организовать небольшие повстанческие отряды и начать диверсионные акты в тылах Красной Армии.       
• задачи: 
• 1.Срывать мосты и связи.2. Уничтожать транспортные средства. 3. Собирать точные сведения по оборонительным сооружениям большевиков и немедленно направлять ко мне или непосредственно передавать на фронт немецким частям. 4. Не допускать в большевистские части украинцев, мобилизованных советами.
• 
  
• II. В местах, освобожденных от большевиков – захватить власть, организовывая народную милицию с желто-голубыми повязками. Везде вывешивать желто-голубые знамена, организовывать торжественные встречи немецких войск. Приступить к организации нового отечественного порядка.
• 
  
• III. Диверсионные нападения на большевиков осуществлять в таких условиях, которые исключают их возвращение и злостного уничтожения местного населения.
• голова Украины Тарас Бульба 17 ."/
•  /Д-р Аарон Шнеер .книга "В плену"/     

    
Т.Боровець зі своєю міліцією 
в Сарнах. 1941р. 
    Але через те,що  не було проти кого піднімати повстання, бо більшовики в паніці залишили край, а проти німців, ще не було ніякої потреби боротися, в Сарнах створюється Окружна Команда Української міліції під командуванням Тараса Боровця, який взяв  собі псевдо– Бульба. Загальне число міліції перевищувало 10000 осіб.  Вся сарненщина була підпорядкована міліції, німці в селах не появлялися. А на большевицькій території побутувала дуже гостра пропаганда, що старе і мале, хто не покинув своєї рідної землі та не пішов з відступаючим радянським військом всі зрадники «родіни», які підлягають тотальному знищенню.  
  Щоб запобігти таким жорстким планам на Поліссі єдинокровні брати-руси в кінці літа 1941 року почали спільний білорусько- український генеральний наступ.Село за селом,масив за масивом,кусок за куском поліської багнистої землі повертається під опіку споконвічних хазяїв.     Босонога гвардія єдинокровних українських деревлян і білоруських кривичів безприкладною хоробрістю та завзяттям вписала золоті сторінки в історію визвольних воєн волелюбних народів. Це босе і голе військо під градом куль стає  повноправним господарем своєї землі.

   По всьому краю, в міру того, як він потрапляв під німецьку окупацію, починаючи з 1942 року становище поліщуків зробилося нестерпним. Зграї есесівців та польової жандармерії  снували по селах і влаштовували облави  на людей.У селах,які не виконували планів на податки та відправки людей у Німечину, спочатку розстрілювали старостів. Гестапо видало наказ - в кожному непослушному районі спалити по одному селу і перестріляти все населення, щоб залякати всі інші села.

   У відповідь на масовий терор почали летіти в повітря німецькі автомашини з урядовцями рейхскомісара України Єріха Коха, затримувалися ешелони з бранцями і награбованим добром. Поневолі німці самі опинилися  в полоні в окупованому ними ж Поліссі.

   В серпні 1942 року поліщуки провели блискавичну «Шепетівську» операцію. Кілька «Літаючих бригад»,обєднані в одну оперативну групу, дощенту розгромили німецький, до зубів озброєнний, гарнізон. Коли на волаюче прохання німців про допомогу,мадярська дивизія  спішним маршем добралася до Шепетівки, за січовиками й слід простиг, а на вулицях палали розбиті автомобілі, на рейках догоряли понівечені і розграбовані вагони, повсюдно трупи німців лякали мешканців міста.

  Такі акції проти гітлерівців були на руку большевикам. Совецька сторона влітку 1942 року запропонувала воякам Поліської Січі почати переговори про об єднання  зусиль в єдиний кулак. Але повстанці тягнули час із створенням такого союзу і в лютому 1943 року партизани одержали з Москви наказ про знищення тих сил, яких не вдалося перетягнути на свою сторону.

Таким чином в лютому 1943 року українські партизани вступили у відкриту боротьбу на два фронти проти двох «визволителів»- гітлерівців і сталінців.

Нічого правду таїти. До 1943 року Сарненське Полісся не воювало на стороні ОУН. І багато кому муляє те, що партизанська боротьба тут почалася набагато раніше ніж в Галичині, і те що Поліські січовики не брали жодної участі в українсько-польській різні. І саме  головне,це те,що багато поліських січовиків загинуло від бандерівської служби безпеки.

    А все це сталося, через споконвічний менталітет українців - постійна  і непримиренна боротьба за гетьманство. Лише через неузгодження питання про політичний центр керування УПА,; бандерівці вважали, що керувати має  тільки ОУН, а січовики підкорялись тільки вказівкам Держаному Центру УНР стало фатальним для національно-визвольної боротьби в роки Другої світової війни. В результаті багато бульбівців загинуло від рук таких же борців за волю України, серед них дружина отамана  Тараса Бульби Анна Опоченська.

     Після цього  на довгий час була пригальмована поліська визвольна хвиля. Сили всіх українських партизанів було дуже замало , щоб нею можна було бодай який організувати опір. З усіх чотирьох сторін з кожною хвилею звужувався над усіма поліськими повстанцями потужний обруч явної смерті. Становище її армії без держави, яка опинилась не тільки без будь-якої бази,  чи зовнішньої допомоги, але навіть без можливости відступу на будь-яку чужу територію, було більш, ніж трагічне...
   Історія Української Повстанської Армії - героїчна сторінка національно-визвольної боротьби українського народу з чузоземними загарбниками. З осені 1942 року УПА була фактично єдиною силою, яка захищала українське населення від німецьких окупантів і розбійницько-мародерських більшовицьких формувань, які діяли на території Рівненської області.

АлМаС  

 
.